Згадуючи про школу , згадуєш і про село Безм'ятежне (колишня слобода Млинки) - велике, густо населене, воно знаходилось в кінці Раковського району Куп'янського округу. На початку XX -го століття в селі була збудована велика красива церква на кошти колишнього мешканця Гетьмана Івана Івановича. I Гетьману хотілось збудувати для земляків добру школу, та тогочасна влада не дозволила, от і були вкладенні гроші в будівництво церкви. А там, де є церква, буде і школа. Ось так ніби ненароком здійснилася мрія Івана Івановича. З того часу і існує Безм'ятежненська школа.
Спочатку це була невелика при церкві церковно-приходська школа, пізніше 1902 року - земська. Не знаємо, коли було збудоване сільською общиною приміщення для земської школи, але це приміщення зберігалось до 1941 року, коли розпочалась Велика Вітчизняна війна.
Земська школа була побудована серед села на вигоні. Ходили до школи діти із навколишніх сіл. Більшість учнів - хлопчики, а дівчаток батьки не віддавали до школи, бо вдома треба допомагати прясти, шити. В школу дівчатка ходили лише тих батьків, які жили багато. Більшість дівчаток залишились неписьменними. Так тривало аж до Великої Жовтневої соціалістичної революції, потім розпочалась громадянська війна, яка тривала декілька років. Та це стосується більше історії нашої України. З розповідей старих мешканців села, нині давно покійних, можна зрозуміти, яка на селі встановлювалась радянська влада. З почутого видно, що життя набагато покращало. Десь в середині 20 -х років в приміщені збанкрутілого поміщика була відкрита агрошкола , в якій готували молодих агрономів.
Пізніше це приміщення було передане школі. Так ніби непомітно запрацювала Безм'ятежненська НСШ семирічка. Дітей до школи прибувало багато - хлопчики і дівчатка. Навчання проходило в двох приміщеннях. Початкові класи навчались в малій школі, так тоді її називали діти, це пустий попівський будинок. Старші учні 5 -7 класів, навчались у великій школі, в будинку агрошколи. Всіх семи класів в школі спочатку не було, але згодом школа була вже неповною середньою. В приміщенні земської школи запрацював сільський колбуд, так тоді називали клуб.
На початку ЗО -х років директором школи був Соляник Трохим Федорович. З 1937 року директором школи став Федоров Веніамін Григорович, який працював у школі до початку Великої Вітчизняної війни - 1941 року. За ці 5 років школа виросла і, можна сказати, розцвіла. В школу прибули нові кадри вчителів після закінчення навчання у вузах. Це були вчителі - ентузіасти, які днями не залишали школу. В школі працювали такі гуртки: драматичний, юних натуралістів, музичний, співочий. Вчителями працювали багато чоловіків: Сидоров Павло Степанович, Бабич Тимофій Григорович,Очеретяний Дмитро Олексійович... . Вчителі - чоловіки вели всю математику, історію, географію, фізику, біологію. Всі інші предмети вели жінки. Учнів в школі було багато. Навчання проводилось в допоміжних приміщеннях, бо було по два класи «А» і «Б».
Коли розпочалась Велика Вітчизняна війна, всі вчителі - чоловіки пішли на фронт, в школі залишатись одні жінки, працювати було нікому. З жовтня місяця навчання в школі зупинилось. В школі розмістився госпіталь поранених, згодом в приміщенні малої школи був склад боєприпасів. Взимку 1942 року мала школа згоріла разом з боєприпасами. Школа не працювала до вересня місяця 1943 року. Розпочалось навчання, коли фронт почав рухатися на захід, учні прийшли до школи. Після місячних курсів директором школи працювала з 1943 - по 1945 рік Пільгуєва Марія Прокопівна. Повернулись в школу Марія Кіндратівна, Раїса Кузьмівна, Клавдія Павлівна. Знову в школі жодного чоловіка - вчителя. Після війни прийшли до школи нові вчителі разом з директором. Директором школи був призначений Лізко Яків Григорович (1945 -1947), з 1947 року був вчителем української мови та літератури Оленченко Федір Іванович, Браілко - вчитель молодших класів, завуч школи була Олена Трохимівна Кисіль. Протягом 1945 -1948 років деякі вчителі вибули з школи, деякі прибули. З 1948 і по 1955 роки директором школи працював Прокопівна, Клавдія Павлівна Горбаньова Васютін Серафим Йосипович. В цей час працювали такі вчителі: Марія, Галина Сергіївна Васютіна, Сисоєв Дмитро Трохимович, Пономаренко Катерина Миколаївна.... В 1955 році вибув зі своєю родиною Погорелов Іван Степанович.
З 1955 по 1962 роки директором школи був Ткаченко Олександр Кирилович, На зміну йому в 1963 році була призначена Самотуга Тамара Павлівна. З 1966 по 1973 рік директором школи працювала Верба Раїса Кузьмівна. В 1973 року в селі збудовано нове приміщення, де директором школи знову призначили Ткаченка O.K.. і працював він до 1980 року . По хворобі залишає директорську роботу. В 1980 році призначений новий директор - Семенов Олександр Петрович,який працював до 1984 року. Коли у 1984 році Олександр Петрович був обраний головою партійної організації колгоспу Імені Карла Маркса, то школу очолила його дружина - вчителька російської мови та літератури Семенова Ніна Вікторівна. Коли ж подружжя Семенових переїхало до Шевченкового в зв'язку з переходом Олександра Петровича на роботу в райком партії, то директором школи у 1988 році був призначений Хацановський Володимир Маркович. У 2000 році він вийшов на пенсію за вислугою років. Старі вчителі йшли на пенсію, на зміну їм прибували нові
На теперішній час у нашій школі значну частину педагогічного колективу становлять вчителі - випускники Безм'ятежненської школи.
З 2000 по 2011 рік школу очолювала Чижевська Людмила Олексіївна.
З 23 вересня 2011 року і по цей час директором школи є – Назарова Олена Леонідівна.
Відповідальний за матеріал: Назарова О.Л.
Адміністратор сайту: В.В.Муховатий